Я давно вже віддаю перевагу електронним книжкам, а повні зібрання Конан Дойля й Фейхтвангера живуть тепер на моїй дачі. Та є книжка, яка завжди стоїть на полиці, біля єдиної ікони Божої Матері, це - Кобзар. І мабуть, для мене це скоріше духовна реліквія, оберіг, аніж збірка віршів і поем.
  І ще зі мною вже 50 років кочує квартирами ( дев'ять переїздів ) ще одна книжка Шевченка, його повість "Художник". Її мені подарував мій дідусь у 1973 році, коли мені було 11.
  Він був етнічним німцем і навіть не розмовляв українською. Зазнав радянських репресій, був реабілітований і майже нічого мені не дарував. Але я напевне знаю, що вибір книжки був невипадковим.
  Сьогодні я принесла шевченкові книжки в свою групу, 1ст21, і розповіла учням про СВОГО Шевченка.
 

  Я не хочу називати цю розмову челенджем, бо ні з ким не хочу змагатися в своїй повазі до Кобзаря, нехай це буде данина пам'яті, низький уклін світочу нашого народу!
  Автор: Вікторія Наровлянська, класний керівний групи 1Ст21.

  Сьогодні його слова відгукуються в наших серцях з неймовірною силою! Дякуємо групі 1СТ20.
 

Поезія Тараса Григоровича Шевченка в самісіньке серце...
"І не пом’яне батько з сином,
Не скаже синові: «Молись.
Молися, сину, за Вкраїну
Його замучили колись».
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні...
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені".

До фоточеленджу під гаслом #Нас_єднає_Шевченко! долучаються учні групи 1а20. Дякуємо!

  

До участі у челенджі #Нас_єднає_Шевченко приєднуються учні групи 1А22.